Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 3840 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Не поют только христиание
Когда им задаещь запытание.
всё же те волхвы, что несли Ему смину и ладан
избежели ли мук ада?
Хороши ли были для рая иль нет?
И они промышляли колдовстовом и гороскопами?
Дайте пжалуста ответ... Комментарий автора: Мог ли дьявол открыть им и подсказать, что родился Сын Божий?
и побудить их к тому, чтобы они прошли длиннющий путь для того, чтобы прославить родившегося Агнца Божьего?! Что-то ты,
Миша танцуешь танец: " не в ту степь". Это были пророки Божьи.
Михаил
2010-06-29 08:43:59
Ироду то открыл? Или он тоже пророк Божий?
Я танцую от того, что всех колдунов христиане называют волхвами, а оказывается среди волхвов есть пророки Божьи!
Лепота! Комментарий автора: Кто называет? Я не слышал. В наше время во многих старинных
словах искажено понятие. Колдуны и чревовещатели-истинно не от Бога. А волхвы это мудрецы.
Михаил
2010-06-29 20:46:46
Симон волхв тоже мудрец?
понятия то конечно искажены.
спасибо то хоть, что отвечаете.
другие христиане здесь чтобы быть великими просто удаляют.
удачи вам! Комментарий автора: Какой Симон - Пётр что-ли? Не понял. Спасибо что ждёшь ответа.
Витёк
2010-07-02 23:48:04
Верно слово!
Когда у человека нет Бога, в душе тревога и страх.
И бегут к колдунам и гороскопам, ищут утешения и опоры у того что мерзость в очах Бога!
Спасибо за верный стих! Комментарий автора: Так и есть. Ты прав!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
